Проблемы не решают.
Проблемы переживают как дни,
что прошли и пропали,
как сношенную одежду, из которой вырос;
скинул с плеч -
и в последние двери входишь нагой и свободный словно рассвет
(Л. Стафф).
Емоційне вигорання – синдром, що розвивається на основі неперервного впливу на людину стресових ситуацій і призводить до інтелектуальної, душевної іфізичної перевтоми та виснаження. Порушення в емоційному стані професіоналів, що працюють в умовах тісної та інтенсивної взаємодії з іншими людьми в емоційно напруженій атмосфері.
Симптомами емоційного вигорання є: почуття емоційного виснаження (через вичерпання емоційних ресурсів, професіонали відчувають, що не можуть більше віддавати себе клієнтам так, як вони робили раніше), тенденція розвивати негативне ставлення до клієнтів (розвивається „дегуманізація” або „деперсоналізація”), розвиток негативного ставлення до себе і своєї роботи («редукція професійних якостей»).
Особи, що мають синдром „емоційного вигорання”, відчувають:
психосоматичні нездужання (хвороби, безсоння, негативне ставлення до клієнтів, негативне ставлення до самої роботи, відсутність апетиту або переїдання, негативна „Я- концепція”, агресивні почуття,(дратівливість, напруженість, тривожність, занепокоєння, гнів),
поганий настрій та пов`язані з ним емоції: цинізм, песимізм, почуття безнадії, апатія, депресія, переживання почуття провини.
До групи ризику відносяться: лікарі, медсестри, вчителі, психологи, пожежні, рятувальники, касири, оператори, менеджери, продавці.
Стадії емоційного вигорання
Легка форма – турбота про себе шляхом організації (наприклад) частіших перерв у роботі, забуваються різні робочі моменти; може тривати 3-5 років.
Зниження інтересу до роботи, потреби в спілкуванні (в т. ч. з близькими), поява стійких соматичних симптомів (немає сил, енергії, особливо, в кінці тижня, головні болі вечорами, ”мертвий сон без сновидінь”, збільшення кількості простудних захворювань, підвищена дратівливість, людина „заводиться” з пів - оберту, хоча подібного раніше не помічала. Симптоми мають затяжний характер, важко піддаються корекції. Тривалість стадії 5-15 років.
Ознаки, симптоми цієї стадії є хронічними. Можуть розвиватися фізичні, психологічні проблеми типу язв, депресій. Людина починає сумніватись в цінності своєї роботи, професії, самого життя. Характерна повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, отупіння, відчуття постійної відсутності сил. Порушення пам`яті, уваги, порушення сну, особистісні зміни. Людина прагне до усамітнення, приємніші контакти з тваринами і природою, ніж з людьми. Повне згорання, яке переростає в повну відразу до всього на світі. Може тривати від 10 до 20 років.
Фактори, які впливають на вигорання
більш схильні працівники, які змушені в силу своєї роботи багато і інтенсивно спілкуватись з різними людьми – знайомими та незнайомими. Тому швидше вигорають інтроверти, ті, які мають індивідуально – психологічні особливості, що не поєднуються з професійними вимогами комунікативних професій. Ці люди не мають надлишку життєвої енергії, скромні, сором`язливі, замкнуті, зконцентровані на предметі професійної діяльності;
більш схильні люди, що з головою занурюються в роботу, зневажають і відсувають на другий план свої потреби. Т.ч. втікають від проблем, що виникають в особистому житті, надмірно захоплені роботою ,відчувають сильну потребу бути необхідним, значимим. Дуже залежать від зовнішніх оцінок, схвалення. Більшість позитивних емоцій „вигораючі” знаходять у своїй професійній діяльності, втрачаючи зв`язок із родичами, знайомими;
більш схильні люди, що відчувають постійний внутрішній особистий конфлікт, пов`язаний з роботою (наприклад, жінки, в яких є внутрішнє протиріччя між роботою і сім`єю);
найбільш чутливі до вигорання – молоді люди 19-25 р, які при зіткненні з реальною дійсністю, що не відповідає їх очікуванню, отримують емоційний шок, та люди 40-50 р.;
досить часто у чоловіків та жінок 30 років;
існує взаємозв`язок сімейного стану і вигорання: у неодружених – частіше (особливо у чоловіків), причому холостяки схильніші, ніж розведені;
чоловіки більш схильні до деперсоналізації, а жінки – до емоційного виснаження. Чоловіки більш чутливі до ситуацій демонстрації сили, відваги, жінки – до ситуацій демонстрації співпереживання, виховательських навичок, покори. Працююча жінка отримує високі робочі перевантаження через додаткові домашні та сімейні обов`язки);
існує позитивний зв`язок між рівнем освіти і вигоранням: завищені вимоги людей з більш високим рівнем освіти, неможливість реалізації (людина займає не ту посаду, на яку вона могла б претендувати, або не ту, на яку вчилася);
тісний зв`язок між вигоранням і задоволенням працею.
(За матеріалами літератури серії «Психологічний інструментарій»)
Управление психическим состоянием воздействием на мыслительнуюсферу
|
