Система дистанційного навчання "Доступна освіта"
Сучасна освітня ситуація в суспільстві вимагає оновлення багатьох сторін педагогічної діяльності. Необхідність цих процесів диктується входженням України у Європейське освітнє і наукове поле. Україна здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, дедалі наполегливіше працює над практичним приєднанням до Болонського процесу. В останні роки в Україні почали розвиватись технології дистанційного навчання (distance learning). По суті сучасні технології дистанційного навчання формують прогресивну парадигму викладацької діяльності, що забезпечує необхідну ефективність і відповідає вимогам часу. Дистанційне навчання поступово займає своє особливе місце у системі середньої освіти в України.
Перша модель дистанційного навчання виникла у Англії ще у 1840 році,
коли проф. Ісаак Пітман запропонував студентам здобувати освіту
листуючись через пошту.
Гнучкість й адаптивність елементів дистанційного навчання полягає в тому, що школярі мають швидку форму спілкування з учителями, іншими учнями, працюють у вільний для себе час, у зручному місці і режимі. Сучасне спілкування усе частіше стає віртуальним. Школярі активно користуються мобільними телефонами, електронною поштою, чатами і форумами задля комунікації. Важливо навчити учня за короткий час отримувати, освоювати, перетворювати і використовувати в житті величезну кількість інформації. Тому можливості, надані Інтернетом і дистанційним спілкуванням, можуть бути основою формування нової інтеркультурної освіти.
Дистанційна форма спілкування допомагає і вчителеві у вирішенні різних практичних завдань засобами сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Саме інформаційно-комунікаційні технології дозволяють організувати таку взаємодію вчителів і учнів, що мотивує і стимулює на творчу, експериментальну, дистанційну навчальну діяльність. Несподівані, незаплановані зміни навчально-виховного процесу в загальноосвітніх школах (минулорічний зимовий карантин) виявили глибоку прогалину в організації дистанційної форми навчання школярів.
Основами дистанційного навчання школярів можна вважати:
відкритість та індивідуальний підхід у процесі організації навчання;
закріплення за школярем персонального вчителя-тьютора, який поєднує в собі якості вчителя, консультанта й керівника і спілкується за допомогою різних інформаційно-комунікаційних засобів (чатів, форумів, Інтернет-конференції тощо);
створення сприятливих умов навчання кожного учня, який хоче опанувати програмовий матеріал.
Для впровадження дистанційного навчання в Україні створена законодавча та нормативна база. Так, у 1993 р. було затверджено указ Президента "Про державну політику інформатизації України". На базі різних навчальних закладів створюються лабораторії для впровадження дистанційного навчання. З метою підключення користувачів телекомунікаційної мережі закладів освіти та науки України з координаційним "Центром
Європейської інтеграції" була створена Українська науково-освітня мережа (УРАН). Активність існуючих центрів дистанційного навчання зросла після прийняття у 2000 р. наказу Міністра освіти та науки України "Про створення Українського центру
дистанційної освіти". Для забезпечення координації та інтеграції зусиль навчальних, наукових, науково-методичних та виробничих установ,
організацій,підприємств Міністерства освіти і науки України, Академінії педагогічних наук України, Української академії державного управління при Президентові України, інших установ. Ефективним впровадженням в освітню практику освітніх технологій та засобів навчання нового покоління стало створення навчально-наукового виробничого комплексу "Академія дистанційної освіти". До складу комплексу увійшли різні навчальні заклади. У 2002 р. Україна приєдналася до Європейської освітньої мережі - Multi-Gigabit Europen Academic Network, яка об'єднує понад 3 тисячі наукових, дослідницьких і навчальних закладів, а також мільойни приватних користувачів з 31 Європейської країни.
